Бантишеве + Шидловська + Прилужний-1,2,3

[pabel]

Станція БАНТИШЕВЕ була відкрита в 1869 році під назвою Ставро-кове. Історична назва станції походить від прізвища власників села Привілля. В 1901 році станції присвоєна сучасна назва, яка також походить від прізвища землевласників, які володіли сусіднім селом Прелесне. На початку 70-х років ХІХ століття по станції робили зупинку 2 пари поїздів сполученням Курськ – Ростов, а на початку ХХ століття до них додали курсування поїзду Харків – Ростов. В 1917 році у розклад руху поїздів було закладено курсування 4 пар поїздів пасажирського сполучення із зупинкою по станції Бантишеве, географія кінцевих пунктів маршрутів прямування цих поїздів і безпересадочних вагонів у їх складі включала в себе такі міста і станції, як Караванна, Маріуполь, Луганськ, Харків, Курськ, Москва, Петроград (Санкт-Петербург), Ростов, Новоросійськ, Мінеральні Води, Туапсе, Тонельна, Владикавказ, Тифлис (Тбілісі). У вантажообігу станції переважали вугілля і хлібні вантажі.
В 1901-1902 роках станція Бантишеве розглядалася як потенційний залізничний вузол, оскільки тут мали перетинатися існуюча Курсько-Харково-Севастопольська залізниці і проектована лінія Гришине (Покровськ) - Бик (Гартмашівка). Автором проекту останньої залізниці був інженер В.Пилсудський. Однак проект відхилили, оскільки він був занадто масштабним для часів економічної кризи зразву початку ХХ століття.
З 1922 року розпочинається курсування поїздів приміського сполучення Слов'янськ – Гарвилівка, які з 1923 року ходили у сполученні Слов'янськ – Барвінкове, з 1925 року – Краматорська – Барвінкове. Що стосується далекого пасажирського сполучення, на початку 20-х років ХХ століття по Бантишевому зупинявся поїзд Дебальцеве – Лозова, який в 1939 році ходив у сполученні Звєрєво – Київ. В роки окупації пасажирський рух залізницею також існував: у серпні 1942 року по станції Бантишеве зупинялися поїзди Слов'янськ – Харків. В 1959 році по станції Бантишеве робили зупинку пасажирські поїзди № 91/92 Харків – Ростов, приміські поїзди Слов'янськ – Бантишеве (по буднях – 1 пара, по вихідних – 2 пари), Краматорська – Бантишеве, Краматорська – Барвінкове, Краматорська – Язикове (по буднях – 3 пари, по вихідних – 6 пар), Краматорська – Близнюки (2 пари). З 60-х років ХХ століття по станції Бантишеве зупиняються приміські електропоїзди.
На початку 80-х років ХІХ століття в селі Прелесне в садибі В.Бантиша гостював російський письменник і відомий громадський діяч Харківщини Г.Данілевський, який писав тут роман «Княжна Тараканова». Г.Данілевському має бути вдячним місто Слов'янськ: в середині 60-х років ХІХ століття, коли проектували Курсько-Харково-Азовську залізницю, залізничники мали намір прокласти трасу магістралі значно південніше. Однак Г.Данілевський, визнаючи роль міста Слов'янськ у соціально-економічному розвитку Харківської губернії, а також у майбутньому формуванні вантажообігу залізниці, приклав багато зусиль, щоби умовити місцевих землевласників віддати бесплатно свої землі під залізницю, і в результаті магістраль пройшла долиною річки Сухий Торець і через Слов'янськ. Ближче до наших часів учитель-ентузіаст А.Шевченко створив у селі Прелесне музей народної архітектури, і нині в селі діє модель перспективного нині виду активного відпочинку – агротуризму.

Станція ШИДЛОВСЬКА вперше згадується у путівниках і вказівниках залізниць Російської імперії, починаючи з 1879 року в якості полустанції. Даний статус роздільного пункту передбачав незначні обсяги маневрів по станційних коліях, однак даний пункт був нетарифним. На початку ХХ століття роздільний пункт переведено в категорію станцій. Станція відправляла крейду, приймала вугілля, дрова, цеглу, відправляла і приймала хлібні вантажі, лісоматеріали. Поблизу станції до 1917 року існували крейдяні кар'єри Бегана, Перегана, Південно-Російського товариства, Шмаєва і братів Циц, Казміна.
Станція Шидловська може розглядатися і як осередок місцевого туризму. По-перше, вона пов'язана із т.зв. «Махновщиною», а саме – із проривом Повстанської армії України через заслон ВОХР і РСЧА за підтримки бронепоїздів й уходом у рейд по Україні та Росії. По-друге, станція Шидловська обслуговує сучасне селище Черкаське, в якому в 1928 році народився український і радянський актор Леонід Биков. По-третє, район селища Черкаське і околиці, як і залізниця Лозова – Слов'янськ в цілому, пов'язана із подіями січня-травня 1942 і лютого 1943 років. Особливо слід відмітити т.зв. «Черкасько-Знам'янську наступальну операцію» Червоної армії, - позиційний наступ на укріплення німецьких військ уздовж залізниці і річки Сухий Торець, яка мала мету вдяти в кільце вузол оборони у Слов'янську. Результатом операції було покращення позицій Червоної армії в Барвінківському виступі ціною величезних втрат. Упорними були бої в районі Черкаського й у другій декаді лютого 1943 року, коли німецька 11-та танкова дивізія контратакувала з району Слов'янска радянську 1-у гвардійську армію і рухому групу Південно-Західного фронту з метою перешкоджання виходу останньої в район міста Красноармійське.

Роздільні пункти ПРИЛУЖНИЙ №№ 1, 2, 3 ведуть своє літочислення з початку ХХ століття, коли на перегоні Шидловська – Слов'янськ було облаштовано блок-пост Бельбасівка, який отримав свою назву від села Билбасівка, в районі якого і виник. В 1923 році приміські поїзди Слов'янськ – Шидловська – Барвінкове вже мали зупинку по 94-й та 95-й версті в районі села Билбасівка. Після Друої Світової війни по Белбасівці, - як тоді стали називати село, - було поновлено зупинки приміських поїздів по 102 і 101 км – в 1951 році, а по 99 км – кількома роками пізніше. В 1964 році Донецький облвиконком повернув селищу Белбасівка історичну назву, - Билбасівка. Пізніше платформи 102 км, 101 км і 99 км назвали, відповідно, Прилужний-І, Прилужний-ІІ і Прилужний-ІІІ.
Билбасівка – старовинне поселення, в сучасних умовах – фактично передмістя Слов'янська, найменування якого має козацьке походження. Топонім «Билбасівка» походить від слов «било», елемент меблів, а також «басувати», вправно скакати на коні. За легендою, засновник поселення був гарним господарем і вмів вправно скакати на коні. Є в районі села і пам'ятки, безпосередньо пов'язані із Козаччиною: Сіркова гатка на Сухому Торці та урочище Сіркова могила. Останній курган не є похованням славетного кошового отамана, але був насипаний за його наказом для облаштування козацької сторожі. До 1657 року, - як стати кошовим отаманом Війська Запорізького Низового, - Іван Сірко був ватажком слобідських козаків, і багато зробив для укріплення оборони Слобожанщини. Є версія, що топоніми «Сіркова гатка» і «Сіркова могила» з'явилися після 1668 року, коли І.Сірко очолив повстання слобідських козаків проти політики Московського царства в Україні.