Станція Кіндратівка

[pabel]

Станція КІНДРАТІВКА відкрита не пізніше 1879 року як нетарифна непасажирська полустанція Осипове. Найменування роздільного пункту є співзвучним із дублюючою назвою одного із старовинних населених пунктів, що обслуговує даний роздільний пункт, - Олексіївка (Осинове). В 1889 році дана полустанція обернена у пасажирський роз'їзд № 17 Курсько-Харково-Азовської залізниці, з першої половини 90-х років ХІХ столітття – Курсько-Харково-Севастопольської залізниці. Станом на 1894 рік, по даному роз'їзді зупинялися поштовий і товаро-пасажирський поїзди Харків – Ростов. В 1906 році пар поїздів пасажирського сполучення із зупинкою по роз'їзді № 17 було вже три: поштові, пасажирські з вагонами безпересадочного сполучення до Москви і Маріуполя, а також товаро-пасажирські.
В 1907 році Курсько-Харково-Севастопольська залізниця об'єдналася із Харково-Миколаївською залізницею в єдине підприємство – Південні залізниці. У зв'язку із цим, роз'їзди № 17, які існували на зазначених залізницях, отримали власні назви. Роз'їзд № 17 колишньої Курсько-Харково-Севастопольської залізниці отримав найменування Кіндратівка, - за назвою німецької колонії, яка розташовувалася в 4 верстах від полустанку. Найменування роз'їздів назвами німецьких населених пунктів – не таке вже й рідке явище на напрямі Лозова – Микитівка. Наприклад, назвою німецької колонії названий роз'їзд Дубове, хоча колонія знаходилася на відстані 6 верст від роз'їзда. В 1913 році по роз'їзді роблять зупинку товарні поїзди (із пасажирськими вагонами ІІІ і ІV класу) Слов'янськ – Костянтинівка, які використовувалися для перевезення робітників за приміським тарифом, а з 1924 року – трудові поїзди Краматорськ – Костянтинівка, які стали прототипом приміських поїздів на цьому напрямі.
З 1926 року роз'їзд було переведено в категорію станції. Тоді станція прийняла 0,6 тис. пудів (9,1 тис. т), а відправила 0,8 тис. пудів (13,7 тис. т) комерційних вантажів. По станції зупинялися поштовий поїзд № 3/4 Лозова – Звєрєво (вагон безпересадочного сполучення Харків – Звєрєво), пасажирські поїзди № 9/10 Київ – Ростов, №№ 11/12 і 13/14 Харків – Маріуполь (перший – із вагонами безпересадочного сполучення на Єнакієве, Москву), трудові поїзди № 25/26 Краматорська – Костянтинівка. В 1937 році по Кіндратівці робили зупинку пасажирський поїзд № 57/58 Маріуполь – Орша, поштові поїзди № 83/84 Маріуполь – Ленінград (Санкт-Петербург), № 91/92 Київ – Звєрєво.
В 1938 році було об'єднано два села, які знаходилися в безпосередній близькості до станції Кіндратівка: Олексіївку і Дружківку. Об'єднаному селищу присвоїли назву Олексієво-Дружківка. Нині по Кіндратівці зупиняються лише приміські електропоїзди. Відомі також станція Кіндратівка і селище Олексієво-Дружківка тим, що в пішій досяжності від станції (2 км) знаходиться заказник «Дружківські скам'янілі дерева», який в часи президентства В.Ющенко мали наміри включити в заповідник «Кам'яний ліс». Для заповідної території характерна велика кількість скам'янілих рештків реліктових дерев, вік яких – десятки мільйонів років. Зовні рештки нагадують деревину, але це каміння. До новітніх часів ці скам'янілі рештки не охоронялися, і місцеві мешканці їх використовували для будівельних і господарських потреб. Для того, щоби пройти від станції до заказника, слід орієнтуватися на регульований переїзд (під'їзна колія перетинає автодорогу Слов'янськ – Маріуполь) і автобусну зупинку «Північна».