Станція Диліївка + закрита станція Магдалинівка

[pabel]

Станція ДИЛІЇВКА виникла на початку 70-х років ХІХ століття як полустанція Щербинівка. Перша назва полустанції походить від Щербинівських хуторів, що розташовувалися в околицях, і в районі яких було знайдене кам'яне вугілля. Станом на зиму 1871-1872 років, це був нетарифний роздільний пункт. Станом на 1882 рік, по станції Щербинівка робили зупинку 3 пари поїздів пасажирського сполучення (поштовий, пасажирський і товаро-пасажирський). В 1888 році полустанції вперше було присвоєно назву Диліївка за прізвищем власниці сусіднього хутору Петрівка – О.Дилєвської. На початку 90-х років роздільний пункт Диліївка було переведено в категорію тарифних станцій.
Станом на 1900-1901 господарський рік по станції Диліївка було навантажено 165 вагонів вугілля від імені Аптекаря, Іщенка, Чигринського, Зинченка, Мінухіна, а також 377 вагонів флюсів від імені Аптекаря, Білоусова, Волкова. Однак у 1906-1907 господарському році станція відправила лише 1 вагон флюсів від імені Кофмана. Вантажообіг станції швидко знизився до критичної позначки: в 1907 календарному році станція відправила 260 т, а прийняла 230 т різних товарів малої швидкості. Що стосується пасажирського сполучення, влітку 1906 року по станції Диліївка робили зупинку 4 пари поїздів пасажирського сполучення Харків – Ростов (поштовий, два пасажирських і товаро-пасажирський); від станції можна було доїхати без пере-садки до станцій Маріуполь, Полтава, Київ, Курськ, Москва. В 1907 році на перегоні Костянтинівка – Диліївка було відкрито пасажирську платформу Шульківка (район сучасної зупинки 1086 км), однак вона працювала лише рік.
В 1926 році по станції Диліївка зупинялися поштовий поїзд № 3/4 Лозова – Звєрєво, пасажирські поїзди № 9/10 Київ – Ростов, № 11/12 Харків – Маріуполь. Відправлення вантажів по Диліївці за вказаний період складало майже 100 т, прибуття – 180 т. У 30-х роках ХХ століття було налагоджене курсування приміських поїздів, для чого поновили платформу Шулькине. В 1959 році по Диліївці ходили пасажирські поїзди № 91/92 Харків – Ростов, № 77/78 Слов'янськ – Маріуполь, приміські поїзди № 331/332 і 325/326 Шпичкине – Магдалинівка, № 331/332 і 333/336 Краматорська – Магдалинівка. В 1960 році дільниця колії Слов'янськ – Іловайське була електрифікована постійним струмом, згодом розпочалося курсування приміських поїздів через Диліївку у складі електросекцій. Однак із 2014 року приміські поїзди через Диліївку не ходять, електрифікація не використовується і тимчасово знята. Хоча станція діє, - в якості вантажної.

Закрита станція МАГДАЛИНІВКА відкрита в 1879 році як нетарифна непасажирська полустанція Неліпівка. З 1889 року роздільний пункт пойменовано як роз'їзд № 18, тут почали зупинятися поїзди пасажирського сполучення. Станом на 1894 рік, по роз'їзді зупинялися поштовий і товаро-пасажирський поїзди сполученням Харків – Ростов. В 1900 році пар поїздів пасажирського сполучення із зупинкою по роз'їзді залишалося 2 на добу, однак внаслідок використання вагонів безпересадочного сполучення без пересадки можна було доїхати до Дебальцевого, Маріуполя, Курська, Москви. В 1900-1901 господарському році по роз'їзді навантажили 0,7 тис. вагонів вугілля від імені Іщенка, Мінухіна, Кауфмана, Більського і Горєлова, Юда, Ланевського, Гребеннікова, Каухмана, Пащеєва, Шамарина тощо.
В 1905 році роз'їзду присвоєне найменування Магдалинівка. Походження назви роздільного пункту до кінця не з'ясоване: серед місцевих мешканців розповсюджені перекази про дівчину неземної краси на ім'я Магдалина (можливо, доньку землевласника).
В 1906-1907 господарському році тут відправили 13,2 тис. вагонів вугілля, з них 9,7 тис. вагонів – від імені Микитівського товариства, 0,6 тис. вагонів – Зайцева і Колбаси, 0,6 тис. вагонів – братів Мухіних, 0,5 тис. вагонів – Іщенка і т.д. (24 відправники). В 1913 році по роз'їзді зупинялися поштові, 3 пари пасажирських і товаро-пасажирські поїзди. В околицях роздільного пункту діяли 42 шахти Залізнянського сільського товариства, 6 шахт Неліпівського сільського товариства, Північно-Микитівський рудник товариства Микитівських копалень. В 1914 році функціонували 33 шахти Залізнянського сільського товариства, шахти Неліпівського хутору, Північно-Микитівський рудник товариства Микитівських копалень. Врешті-решт, в 1916 році тут діяли копальні Кушелєвського, Алексіївського товариства, Торецького товариства, товариства Микитівських копалень, Гольдфельда. До Північно-Микитівського рудника (шахти №№ 1 і 2 «Північна») існувала під'їзна колія протяжністю 1,5 версти, яку згодом подовжили до 9,3 верст.
В 1924 році роз'їзду Магдалинівка присвоїли категорію станції. В 1926 році по Магдалинівці було відправлено 89,0 тис. т комерційних вантажів, з них понад 90 % – вугілля, а прийнято 16,9 тис. т комерційних вантажів. По станції зупинялися поштовий поїзд № 3/4 Лозова – Звєрєво, пасажирські пої-зди № 9/10 Київ – Ростов, № 11/12 Харків – Маріуполь. У 30-ті та 50-ті – 60-ті роки продуктивність шахт Дзержинської агломерації (нині – місто Торецьк і населені пункти-супутники), а з ними – і обсяги відправлень по Магдалинівці збільшувалися. Однак застій 70-х – 80-х років, криза 90-х – 2000-х років у вугільній промисловості вплинули на роботу залізниці, і в 2013 році станцію Магдалинівка закрили. Неоголошена війна на сході України, яка розпочалася в 2014 році, також наклала свій негативний відбиток: залізниця тут не діє, частково демонтована.