Станція Микитівка

[pabel]

Станція МИКИТІВКА виникла в 1869 році, разом із відкриттям Курсько-Харково-Азовської залізниці. Свою назву станція успадкувала від поселення Микитівка, що знаходилося в південній частині козацької слободи Зайцеве. Зазначене поселення отримало назву на честь одного із перших поселенців – Микити Девятилова. Зайцеве утворилося шляхом злиття колишніх козацьких зимівників та хуторів у 1776 році. Селище Микитівка, що входить до складу Горлівки, і Зайцеве, що підпорядковувалося до 2014 року Горлівській міськраді, фактично об'єднані забудовою. Однак внаслідок бойових дій на сході України, в 2014-2022 роках селище Зайцеве розділено лінією зіткнення Збройних Сил України та проросійських незаконних збройних формувань навпіл. Станція Микитівка залишилася на тимчасово непідконтрольній Києву території. Лінія зіткнення нині підходила майже впритул до межі міста Горлівка не лише в районі Зайцевого, Микитівки, Майорського, але і в інших місцях. В 2022-2023 роках внаслідок повномасштабного російського вторгнення противник зміг відсунути лінію фронту від міста Горлівка в напрямі Бахмута, однак у напрямі Горілка – Торецьк вона є стабільною.

В 1878 році відкрилася залізнична гілка Дебальцеве – Микитівка Донецької кам'яновугільної залізниці, вугілля шахт Старого Донбасу отримало вихід як на північ, так і на південь країни. Станом на 1879 рік, від станції Микитівка відправлялися по 3 поїзди пасажирського сполучення на добу (поштовий, пасажирський і товаро-пасажирський) на Курськ (через Лозову) і Ростов, а також 1 товаро-пасажирський поїзд до станції Дебальцеве. В 1899 році акціонерне товариство Північно-Східних залізниць побудувало сполучну гілку Попасна – Микитівка, і в 1900 році від станції Микитівка вже відправлялися поштово-товаро-пасажирські поїзди на Попасну. Після завершення будівництва в 1902 році гілки Микитівка – Очеретине і прийомі її на баланс Катерининської залізниці, від станції Микитівка пішли поштові й пасажирські поїзди до Очеретиного. В 1906 році поїздів пасажирського сполучення на Харків і Ростов було по 4 на добу.

В 1913 році по станції Микитівка примкнула залізнична гілка Північно-Донецької залізниці від станції Яма (Сіверськ), яка відкрила новий шлях для вантажів і пасажирів від Харкова до Ростова, і головне – найкоротший вихід з Донецького басейну на Санкт-Петербург через Льгов. З'явилися нові вагони безпересадочного сполучення Північно-Донецької залізниці, які подавалися на Ростов (і навіть Кавказ) через гілку Яма – Микитівка; кількість поїздів у Ростовському напрямі в 1913 році збільшилося до 7 на добу, до Лозової – до 9 на добу, до Попасної – до 3 на добу. З 1913 по 1916 рік кількість пар поїздів, що курсували гілкою Яма – Микитівка збільшилася з 1 до 2. Що стосується безпересадочного пасажирського сполучення з Микитівки на Маріуполь, якого домагалася Рада З'їзду гірничопромисловців півдня Росії з 1914 року, таке відкрилося лише за радянської влади, в 1922 році, коли напрям Микитівка – Яма – Харків зробили головним пасажирським ходом з Донбасу до першої столиці радянської України. Згодом тут курсували поїзди до Москви й Ленінграда (Санкт-Петербурга), Мінська й Калінінграда, Кисловодська й Тбілісі...

В районі станції Микитівка в 1887 році з'явилася перша на Донбасі лісозахисна смуга Курсько-Харково-Азовської залізниці. Висаджував її відомий в країні ботанік Срединський. Лісозахисні смуги захищають залізницю від дії вітрів і від снігових заметів взимку. Пізніше кожна залізниця на Донбасі мала власне лісове господарство; не виключенням стала і Донецька залізниця. Лісосмуги засаджуються нерівномірно, - зважаючи на навколишні об'єкти і природний ландшафт.

Згідно із проектом Курсько-Харково-Азовської залізниці, станція Микитівка замислювалася як вуглевідправна. Станом на 1879 рік, при станції Микитівка числилися Корсунська і Нова вуглекопальні Південно-Російського товариства, Миколаївська вуглекопальня Залеського та дрібні копальні селян Микитівки із загальною видобувною здатністю понад 12 млн. пудів (понад 200 тис. т) на рік. Пізніше багато копалень почали відвантажувати вугілля по сусідній станції Горлівка, однак Микитівка не втратила свій статус вугільної станції. В 1899-1900 господарському році по станції Микитівка було відправлено 17,7 тис. вагонів вугілля від імені товариства «Ртутна справа Ауербаха і К^о», Любова, Тульчинського, Розовського, Мінаєва, Ліфшиця, Одера, Більського, Алафузова тощо. Станом на 1915 рік, при станції Микитівка функціонували Олександрівська вуглекопальня товариства «Ртутна і вугільна справа Ауербаха і К^о», а також селянські шахти із загальною видобувною здатністю близько 25 млн. пудів (не менше 400 тис. т) на рік. В 1916 році тут числяться шахти Брусиловського і Шахновича, Зеленіна і Загороднього, Романова, Соколова.

Здавна станція була джерелом не лише вугільних потоків, але й відвантажувала інші промислові вантажі. Ще в останній чверті XIX століття тут розробляли ртутні руди та відвантажували ртуть від імені товариства «Ртутна стправа Ауербаха і К^о». До революції при станції Микитівка (в 6 верстах від останньої) існували доломітні кар'єри Глібова, в селі Зайцеве – кар'єри товариства «Доломіт». Станом на 1899-1900 господарський рік, по станції Микитівка від імені Глібова відвантажили 2,5 тис. вагонів флюсів, у 1906-1907 господарському році – понад 6,2 тис. вагонів по 600 пудів кожен. В 1910 році по станції Микитівка числяться алебастровий завод Французова, ртутний рудник Ауербаха і К^о (під'їзна колія, 4 версти), доломітні копальні Котляревського при селі Кодемо (8 верст, грунтовий під'їзний шлях), каменоломні Одера (3 версти, під'їзна колія рудника Ауербаха).

В 1924-1925 роках при станції Микитівка діяли вугільні шахти державних рудників №№ 3 і 4 «Донвугілля», Микитівський коксобензольний завод (колишній Коппе й Ауербаха). Ртутний рудник (колишній Ауербаха і К^о) не діяв. По станції примикали під'їзні колії до ртутного рудника і вугільних шахт «Донвугілля» (12,2 верст) і до доломітного заводу Петровського державного підприємства «Югосталі» (1,1 версти).

В 2020 році в українському медіа-просторі з'явилася інформація щодо закриття самопроголошеною владою так званої «Донецької народної республіки» залізничного вузлу по станції Микитівка. Причина проста і банальна: з «молодої республіки» в напрямі України не ходять поїзди, а північні околиці Горлівки вважаються бойовиками вразливими для можливого вогню української артилерії. До того фатального рішення життя Микитівського вузлу намагалися підтримувати, - навіть ходив приміський поїзд до сусідньої станції Горлівка у складі 2 вагонів ЦМО під тепловозом. Зараз станції Микитівка і Трудова перетворилися на тупики, і фактично це... під'їзна колія станції Байрак. В умовах вимушеного простою промислових підприємств ця «під'їзна колія» не діє, - з усіма наслідками, що звідси випливають...

В історії залізниць Донецького басейну чотири станції носили назву Микитівка. Перша – це, власне, Микитівка, яка до революції 1917 року була у складі Курсько-Харково-Азовської, а пізніше – Курсько-Харково-Севастопольської та Південних залізниць. Друга станція Микитівка виникла в результаті будівництва залізничної гілки Попасна – Микитівка, в 2 верстах від першої Микитівки, і носила назву спочатку Микитівка Південно-Східна, потім – Микитівка-2 Катерининська, нині це станція Трудова. Третя станція – це сучасний Очеретинський парк станції Горлівка, який до 1910 року носив назву «станція Горлівка-3 Катерининська». І, врешті-решт, четверта Микитівка – це колишня передавальна станція Північно-Донецької залізниці, яка зараз називається Майорська.