Шпичкине + Пчолкине

[pabel]

Станція ШПИЧКИНЕ має досить цікаву історію, яку краматорські краєзнавці тільки-но починають відновлювати по крупицях, відкриваючи дореволюційні та ранні радянські джерела. В 1908-1911 роках приватна Північно-Донецька залізниця облаштувала свою передавальну станцію Краматорська біля 108-ї версти перегону Слов'янськ – Краматорська лінії Лозо-ва – Горлівка казенних Південних залізниць. Південні залізниці, в свою чергу, тут відкрили пост 108 верста, від якого відходила непротяжна з'єднувальна гілка до передавальної станції Північно-Донецької залізниці. Пост 108 верста і станція Краматорська Північно-Донецької залізниці вантажних операцій не здійснювали, - їх метою була передача вантажів з казенної залізниці на приватну, і навпаки.
Після подій 1917-1921 років пряма потреба у станції Краматорська Північно-Донецької залізниці відпала, оскільки усі приватні залізниці було націоналізовано, а залізничні дільниці Північного Донбасу було включено до єдиного підприємства Донецьких залізниць. В адміністративно-територіальному поділі Донецьких залізниць на 1925 рік станція Краматор-ська Північно-Донецька вказана на схемі залізниці, однак не вказана у переліку роздільних пунктів та їх приналежності, що є вірною ознакою того, що роздільний пункт був закритий і не діяв. З 1923 року розпочинається курсування трудових (приміських) поїздів Слов'янськ – Краматорська, які зупиняються по 108-й версті. В 1926 році блок-посту 108 верста було присвоєно назву Шпичкине, тут окрім приміських поїздів вже зупинялися пасажирсько-товарні поїзди Харків-Донецький – Маріуполь і Слов'янськ – Попасна. Надалі роздільний пункт у документах по лінії Наркомату шляхів сполучення називається роз'їзд 113 км Шпичкине.
Щодо походження власної назву роз'їзду, в мемуарах одного з учасників революційних подій 1905 року називається село Шпичкине під Слов'янськом. На дореволюційних картах дане село не позначене, однак на поздовжньому профілі Північно-Донецької залізниці 1916 року вказаний хутір Шпачкин. Прізвище Шпичкин є досить розповсюдженим у цих місцях, то назва може походити як від села, так і від прізвища місцевого діяча.

Закритий роз'їзд ПЧОЛКИНЕ було відкрито в 1906 році як сигнальний пост 116 версти. З 1908 року в документах Південних залізниць фігурує як під цифровим позначенням, так і як пост Пчолкине. Кількома роками раніше в 2 верстах від посту існувала пасажирська платформа 118 верста (Малотаранівка), однак її до 1906 року було закрито. З 1926 року Пчолкине – пасажирська зупинка трудових поїздів Краматорськ – Костянтинівка, яку інші поїзди, включаючи трудові поїзди Краматорська – Дружківка, прослідували без зупинки. З 1931 року по Пчолкиному зупиняються пасажирський поїзд № 47/48 Харків – Ясинувата і поштовий поїзд № 83/84 Полоцьк – Маріуполь. З середини 30-х років ХХ століття Пчолкине – роз'їзд. В 1940 році по роз'їзді Пчолкиному зупинялися пасажирський поїзди № 45/46 Слов'янськ – Сталіне (Донецьк). З першої половини 50-х років ХХ століття Пчолкине – зупинний пункт приміських поїздів.