Кутійникове

[pabel]

Станція КУТІЙНИКОВЕ відома з 1869 року як станція Миколаївка Курсько-Харково-Азовської залізниці. Історична назва роздільного пунту походить від найменування села в околицях полустанку. У 70-х – 80-х роках ХІХ століття по стинції зупинялися 2-3 пари поїздів пасажирського сполучення Курськ – Ростов. В 1887 році станція отримала свою сучасну назву. В 1892 році станція відправила 0,6 тис. пудів (9,2 тис. т) хлібних вантажів та 2 тис. пудів (33 т) промислових вантажів; прибуття на станцію товарів малої швидкості (сіль, вугілля, нафтопродукти, дрова) склало 43 тис. пудів (0,7 тис. т). Відвантажувала станція Кутійникове і залізну руду місцевого видобутку: в 1899-1900 господарському році було відвантажено 237 вагонів по 600 пудів кожен (2,3 тис.т) руди від імені Таганрізького товариства і Сорокіна. Тоді ж по станції відправили 2,0 тис. вагонів по 600 пудів кожен (19,6 тис. т) флюсів від імені Петровського, Таганрізького товариства, Ковальова, Михайлова.
При станції утворилося торгівельне селище з 80 цегляними будинками, 12 приписними складами, паровим млином і поштовим відділенням. В околицях станції до революції працювали 5 цегельних заводів. Станція відправляла в основному хлібні вантажі й цеглу, до 4 тис. вагонів на добу. При станції було споруджено пакгауз, криту і відкриту товарні платформи, облаштовано орендні ділянки під склади штучних, сипких і навалочних вантажів. По станції реалізувалося по 20-30 тис. квитків щорічно. Станом на зиму 1913-1914 років, по станції Кутійникове зупинялися такі поїзди пасажирського сполучення: поштові № 3/4 Курськ – Ростов, пасажирські № 11/12 Харків – Ростов із вагонами безпересадочного сполучення на Маріуполь, Ізюм, Полтаву, Херсон, Київ; № 13/14 Харків – Ростов із вагонами безпересадочного сполучення на Ізюм, Катеринослав (Дніпро); прискорений товарний із пасажирськими вагонами IV класу («дешевка») № 31/32 Микитівка – Ростов.
В 1924 році розпочалося курсування трудових (приміських) поїздів сполученням Іловайське – Амвросіївка, і з тих пір станція Кутійникове знаходиться в приміській зоні Іловайська. В середині 50-х років ХХ століття приміські поїзди від станції Кутійникове доходили до станцій Іловайське, Матвіїв Курган, Успенська, Харцизьк. В 1961 році задля обслуговування Комсомольського рудоуправління було відкрито залізничну гілку Кутійникове – Каракуба, яку в 1984 році було електрифіковано змінним струмом. З 1962 року приміські поїзди ходять до станції Каракуба, зокрема до налагодження на тому напрямі курсування дизель-поїздів ходив приміський поїзд Горлівка – Каракуба. Дизель-поїзди, які прийшли в депо станції Іловайське для потреб приміського сполучення, в першу чергу пішли з Іловайського на Таганрог. Однак у 70-ті роки дизель-поїзди пішли і на Каракубу: спочатку 2 пари, а потім – 3 пари на добу. Вони ж курсують і нині, - в умовах, коли Кутійникове не контролюється українською владою, - однак не на власному ході, а під маневровим тепловозом...