Станція Костянтинівка

[pabel]

Станція КОСТЯНТИНІВКА є одним із перших роздільних пунктів Донеччини, заснованих під час будівництва Курсько-Харково-Азовської залізниці в 1868-1869 роках. З кінця XVIII століття землі в районі майбутньої станції належали полковнику М.Номікосову, який у 1812 році заснував власницьке сільце Сантуринівка. Свою назву станція отримала від імені одного із власників ділянки маєтку спадкоємців поміщика Номікосова, де мала будуватися станція, - Костянтина Номікосова. Існує легенда, що найменування станції іменем землевласника було обов'язковою умовою передачі частини поміщицької землі під залізницю і станцію. Тим більше, що вже в середині ХІХ століття на землях Костянтина Номікосова існувало власницьке село Костянтинівка при 2 дворах. Станом на зиму 1870-1871 років, по станції Костянтинівка зупинялися поштовий і пасажирський поїзди сполученням Курськ – Ростов.
Ще на початку 60-х років ХІХ століття, коли обговорювалися варіанти трасування і кінцеві пункти Курсько-Харково-Азовської залізниці, основним був варіант із проведенням залізниці в напрямі Маріуполя (щоправда, в обхід Костянтинівки). В 1868 році, коли трасу Курсько-Харково-Азовської залізниці було затверджено, до уряду Російської імперії звернувся директор-розпорядник Новоросійського товариства кам'яновугільного і залізоробного виробництв Джон Х'юз (Юз) із клопотанням про будівництво залізниці від станції Костянтинівка до Маріуполя через район, який знаходився неподалік від заводу Новоросійського товариства. Паралельно із цим, існувала усна домовленість між Х'юзом і власником Курсько-Харково-Азовської залізниці – Самуїлом Поляковим – про будівництво залізниці від станції Костянтинівка до завода Новоросійського товариства. Тобто, станція Костянтинівка попереднім задумом будівельників Курсько-Харково-Азовської залізниці замислювалася як вузлова із широкою смугою відведення.
Перша черга т.зв. Костянтинівської залізниці, від станції Костянтинівка до села Оленівка, була відкрита протягом 1872 року. Станом на січень 1873 року, від станції Костянтинівка о 3:40 дня відправлявся пасажирський поїзд до станції Олександрівка (Донецьк); далі до Оленівки поїзди пасажирського сполучення не ходили до 1875 року. Подовжити залізницю далі, до Маріуполя, товариство Костянтинівської залізниці зобов'язувалося до 1876 року, однак подальше будівництво застопорилося. Лише в 1882 році, вже товариство Донецької кам'яновугільної залізниці, добудувало гілку до Маріуполя, відкривши там рух поїздів. Станом на 1883 рік, від Костянтинівки о 10:14 ранку відправлявся товаро-пасажирський поїзд до станції Юзове (Донецьк), де можна було пересісти на товаро-пасажирський поїзд до Маріуполя. Крім того, в розклад руху поїздів 1883 року було закладене курсування 1 пари воїнських і 2 пар товарних поїздів сполученням Костянтинівка – Маріуполь.
Станом на зиму 1894-1895 років, по станції Костянтинівка курсували 2 пари поїздів пасажирського сполучення між Харковом і Ростовом; на Маріупольському напрямі ходив товаро-пасажирський поїзд до станції Ясинувата, який включав у себе групу вагонів безпересадочного сполучення до Маріуполя. Нарощувалися обсяги вантажообігу по Костянтинівці: в 1897 році при станції було відкрито металургійний завод бельгійського товариства залізопрокатних заводів, а також скляний, пляшковий і хімічний завод бельгійського товариства Донецьких скляних заводів у Сантуринівці, а в 1900 році тут відкрився завод із виробництва дзеркал. Відвантажувала станція і сировину: в 1900-1901 господарському році тут було відправлено 78 вагонів флюсів від імені Дюбрюка. Станом на 1913 рік, при станції діяв глиняний кар'єр Ярхо.
Костянтинівка – осередок приміського руху на Донеччині. В 1893 році на перегоні Костянтинівка – Кіндратівка було відкрито пасажирську платформу Дмитрівка (пост 135-ї версти), яка досі діє. На початку ХХ століття між Дмитрівкою і Кіндратівкою було відкрито пост 137-ї версти, вона ж – платформа Новосілки. В 1913 році по даних платформах зупинялися товарні поїзди Слов'янськ – Костянтинівка, до яких причіпляли пасажирські вагони із місцями ІІІ і IV класу, що використовувалися для перевезення робітників за приміським тарифом. З 1922 року по Дмитрівці зупинялися поїзди пасажир-ського сполучення на Лозову, Дебальцеве, Харків, Маріуполь, а платформу Новосілки закрили. В 1924 році розпочалося курсування трудових поїздів Краматорська – Костянтинівка із зупинкою по Дмитрівці. В 30-х роках ХХ століття зупинку по Новосілках (блок-пост 143 км) поновили для приміських поїздів, крім того між Дмитрівкою і Костянтинівкою було відкрито зупинку Завод Фрунзе. Після Другої Світової війни із усіх платформ залишилася лише Дмитрівка.
В 1827 році в селі Іжівка Костянтинівського району народився відомий радянський дисидент, член Української Гельсинської групи Олекса Тихий, який помер у 1984 році в Мордоських концтаборах. В пам'ять про відомого правозахисника вулиці в Костянтинівці, Олексієво-Дружківці, Дружківці, Краматорську, Слов'янську, по яких проходить автодорога Слов'янськ – Маріуполь, названі на честь Олекси Тихого. Якщо від Костянтинівки до Слов'янська їхати паралельно магістральній залізниці уздовж вулиць Олекси Тихого (по Краматорську з півдня до Нового Світу уздовж головної автодо-роги проходить вул. Танкістів), то Ви подолаєте майже 45 км всередині міської агломерації, де в межах населених пунктів світлофори розташовані через кожні 100 м.