Станція Краматорськ

[pabel]

Станція КРАМАТОРСЬК була заснована на початку 70-х років ХІХ століття як нетарифна полустанція Курсько-Харково-Азовської залізниці; перші відомі згадки про полустанцію – 1871 рік. Полустанція Краматорська – перший роздільний пункт залізниці, який згодом трансформувався у вузлову станцію, селище якої об'єдналося забудовою із навколишніми населеними пунктами, що дало життя сучасному місту Краматорськ. По документах дату заснування полустанції досі не встановлено, й офіційною датою заснування міста Краматорськ вважається 1868 рік, - початок будівництва Курсько-Харково-Азовської залізниці. Втім, населені пункти в районі та околицях сучасноно міста (Петровка, Біленьке, Білянське, Ясногірка, Олександрівка, Шабельківка, Весела, Красногорка, Красноторка) виникли в останній третині XVIII – середині ХІХ століття, - задовго до будівництва тут Курсько-Харково-Азовської залізниці.

Щодо походження назви полустанції, краматорські краєзнавці зібрали досить великий і цікавий пласт інформації, втім єдиної думки у дослідників немає. Нині основною версією походження назви є наявність у минулому тут об'єктів, пов'язаних із торгівлею: «крам» – товар, «Краматорська» – від словосополучення «крам на Торі», Тор – старовинна назва річки Казенний Торець. Однак жодних згадок ані про місце торгівлі в цих місцях, ані словосполучення «крам на Торі» до будівництва тут залізниці досі не знайдено. Путівник по Курсько-Харково-Севастопольській залізниці 1901 року видання вказує на походження назви «Краматорська» безпосередньо від назви річки Казенний Торець, який на деяких старих картах позначений як «Красний Торець». Тобто, топонім «Красноторка», начебто, трансформувався у «Краматорка». Є трактування походження назви станції та міста від слова «крама» – вигин, закрут. Одні пов'язують «краму» із закрутом річки Казенний Торець у даній місцині, а інші – із вигином у плані траси колії, яка утворила колійний розвиток полустанції Краматорська. Так чи інакше, дослідження даного питання тривають. І щоби ще більше всіх дослідників походження назви заплутати, перша згадка полустанції в 1871 році прописана в путівнику Фрум як «Крамосторська».

Статус полустанції передбачав по Краматорській маневрову роботу малої інтенсивності. В перші роки експлуатації пасажирські поїзди по полустанції Краматорська не зупинялися, їх пропускали товарні поїзди, що заганялися на станційну колію. Щодо власних вантажів по Краматорській, ще до будівництва тут великих промислових підприємств у даному районі знаходили різноманітні корисні копалини, однак на початку 70-х рокиів ХІХ століття обсяг їх видобутку був незначним для регулярного навантаження. Наприклад, в 1872 році здійснювалися розвідки вугілля в 3 верстах від майбутньої полустанції біля Мар'ївки-Другої, де було орендовано землі та закладено Білянський рудник. Було розкрито 2 надтонкі пласти. Однак до 1880 року дана копальня не діяла.

В 1876-1878 роках було побудовано і відкрито лінію Дебальцеве – Попасна – Бахмут – Краматорська Донецької (кам'яновугільної) залізниці, яка відкрила шлях вугіллю Старого Донбасу і солі з Бахмута шлях на зовнішню мережу залізниць. В місці примикання до Курсько-Харково-Азовської залізниці було відкрито товарну станцію ІІІ класу Краматорівка Донецької залізниці із розвиненою залізничною інфраструктурою, в т.ч. залізничним вокзалом і пасажирськими платформами. До початку 90-х років в одному районі існували два роздільних пункти: Краматорська Курсько-Харково-Азовської залізниці та Краматорівка Донецької залізниці. З цього часу по Краматорьскій/Краматорівці розпочинається інтенсивний товарний і пасажирський рух.

Станом на 1879-1883 роки, полустанцію Краматорська прослідували 3 щоденні пари поїздів пасажирського сполучення (поштовий, пасажирський і товаро-пасажирський) Курськ – Ростов. Вагонопотік формувався по станції Краматорівка Донецької залізниці та передавався на нетарифну полустанцію Краматорська Курсько-Харково-Азовської залізниці. Тут було споруджено і товарну платформу, де навантажувалися вагони, які включалися до складу поїздів Курсько-Харково-Азовської залізниці. Гілкою Дебальцеве – Краматорівка, наприкінці обсяги руху тут складали 1 пару товаро-пасажирських поїздів Луганський завод (Луганськ) – Краматорівка, 5 пар товарних і 3 пари воїнських поїздів Дебальцеве – Краматорівка і 3 пари товарних поїздів Попасна – Краматорівка. Однією із проблем був статус Краматорської Курсько-Харково-Азовської залізниці як нетарифного пункту, що додатково ускладнювало передачу вантажів з Донецької залізниці на Курсько-Харково-Азовську, і навпаки.

Станом на 1889 рік, по станції Краматорівка було реалізовано 625 пасажирських квитків, було відправлено 185 товарних поїздів великої та середньої швидкості, а також 888 товарних поїздів малої швидкості, навантажено 117 тис. пудів різних вантажів, в т.ч. 14,7 тис. пудів – хлібних вантажів. Роздільний пункт Краматорська Курсько-Харково-Азовської залізниці ще в 1884 році був переведений в категорію товаро-пасажирських станцій ІІ класу. На початку 90-х років ХІХ століття Курсько-Харково-Азовську і Донецьку залізниці було націоналізовано. В 1893 році дільниці Донецької кам'яновугільної залізниці розділили між Курсько-Харково-Азовською і Катерининською залізницями, лінію Бахмут – Краматорівка передали до складу Курсько-Харково-Азовської залізниці, а станції Краматорська і Краматорівка об'єднали. Однак наявність в минулому двох станцій на місці однієї була очевидною до 40-х років ХХ століття: станція Краматрська була острівною, із західної сторони вокзалу були колії напряму Словянськ – Костянтинівка, зі східної – Шпичкине – Бахмут.

В 1896 роках фірма «В.Фінцер і К.Гампер» побудувала при станції Краматорська машинобудівний завод, а в 1898 році на заводі вже функціонували домни для виплавлення металу для потреб машинобудування. Підприємтсво виготовляло повітровозні та парові машини, прокатні стани та їх складові, преси для правки балок, чавун ливарний і переробний тощо. В 1900 році завод отримав близько 7 млн. пудів (115 тис. т) вугілля, коксу, руди, флюсів та інших матеріалів, і видав 1,0 млн. пудів чавуну і готових виробів. Заводські вугільні рудники існували при станціях Хацепетівка (Вуглегірськ) і Варваропілля (Первомайськ). Завод обростав не лише промисловою, але й соціальною інфраструктурою, що вже в перші роки радянської влади надало можливість надати Краматорській статус селища міського типу.

Станція відправляла і сировину. В 1900-1901 господарському році по станції Краматорська було відправлено 245 вагонів флюсів від імені Краматорського металургійного товариства, Чернявського, Татера, Волкова. В 1900 році станцію Краматорська прослідували із зупинкою поштові поїзди № 3/4 Харків – Ростов із вагонами безпересадочного сполучення Харків – Маріуполь, пасажирські поїзди № 7/8 Курськ – Ростов і пасажирські поїзди № 11/12 Харків – Ростов із вагонами безпересадочного сполучення Москва – Ростов і Харків – Дебальцеве, а також поштові № 3/4 і змішані № 23/24 поїзди сполученням Краматорська – Попасна. З другої половини 90-х років ХІХ століття на станції Краматорська працював буфет.

Станом на 1913 рік, по станції Краматорська зупинялися наступні поїзди пасажирського сполучення: кур'єрські № 1/2 Санкт-Петербург – Новоросійськ (раз на тиждень); № 1/2 Санкт-Петербург – Ростов із вагонами безпересадочного сполучення Санкт-Петербург – Кисловодськ, Санкт-Петербург – Батум (Батумі); поштові № 3/4 Курськ – Ростов; поштові № 3/4 Харків – Ясинувата із вагонами безпересадочного сполучення Слов'янськ – Караванна і Луганськ – Катеринослав (Дніпро); пасажирські № 5/6 Курськ – Ростов із вагонами безпересадочного сполучення Санкт-Петербург – Ростов, Рига – Ростов, Санкт-Петербург – Новоросійськ, Санкт-Петербург – Батум; пасажирські № 11/12 Харків – Ростов із вагонами безпересадочного сполучення Київ – Ростов; пасажирські № 13/14 Харків – Ростов із вагонами безпересадочного сполучення Харків – Маріуполь; пасажирські № 15/16 Харків – Луганськ із вагонами безпересадочного сполучення Катеринослав – Луганськ і «кружними» безпересадочними вагоанми Харків – Микитівка – Попасна – Білгород – Харків.

Для перевезення груп робітників на значні відстані, а також груп пасажирів за зниженим тарифом, курсували прискорені товарні поїзди із пасажирськими вагонами IV класу (близький до вартості проїзду в сучасних міжміських автобусах) сполученням Харків – Ростов. Для перевезення робочих на лінії Слов'янськ – Костянтинівка до товарних поїздів також причіплялися пасажирські вагони ІІІ і ІV класу, які зупинялися по всіх роз'їздах і платформах, і проїзд у яких дозволявся за приміським тарифом (максимально низьким, дешевше, ніж у сучасних приміських поїздах). Такі сполучення були прототипом робочих поїздів, які почали курсувати від Краматорської в перші роки радянської влади.

Станція Краматорська приймала вугілля, руду, флюси та інші вантажі металургійного виробництва, відправляла чавун і продукцію машинобудуівння, а також гірничозаводські вантажі. В 1913-1915 роках при станції Краматорська діяли гипсовий кар'єр Реука, крейдяні кар'єри Фрешера, Бродянського, Руденка, товариства «Пушка» (себто, «гармата»), кар'єр піщаника Заболотного. Задля розкриття нових ринків збуту продукції металургії та машинобудування, а також наближення Краматорської до місць видобутку сировини в 1912-1917 роках було розроблено низку проектів залізниць через район зазначеної станції. В 1912-1913 роках правлінням товариства Північно-Донецької залізниці було розроблено проект лінії Краматорська – Гришине (Покровськ) – Рутченкове із «виделкою» на Волноваху; розглядався варіант будівництва залізниці Краматорська – Кантемирівка (подовження відкритої в 1911 році гілки Краматорська – Лиман). Проект було відхилено міністерством шляхів сполучення.

В 1916 році в рамках розвитку проекту магістралі Москва – Донбас правлінням акціонерного товариства Токмацької залізниці було запропоновано будівництво ліній Царекостянтинівка (Комиш-Зоря) – Гришине – Краматорська і Царекостянтинівка – Маріуполь, чим відкривалися нові транзитні шляхи через Краматорьску на Маріуполь і Скадовськ. Крім того, було запропоновано будівництво сапрямлювальної гілки Краматорська – Ізюм. На відміну від останньої гілки, проект лінії Краматорська – Царекостянтинівка було внесено до перспективного плану залізничного будівництва для реалізації у другу чергу (в 1922-1927 роках) за рахунок Катерининської й Токмацької залізниць. Однак події 1917-1921 років сплутали всі карти, даний проект (як і багато інших) був оголошений таким, що не на часі, хоча проект залізниці Краматорська – Гришине – Маріуполь розглядався гетьманським урядом в 1918 році. Щодо радянської доби, доцільність реалізації проектів залізниць Краматорська – Маріуполь і Краматорська – Ізюм дебатувалася до 1934 року.

В 1923 році було налагоджене курсування приміських поїздів сполученням Краматорська – Слов'янськ; в 1924 році пішли приміські поїзди Краматорська – Костянтинівка. В 1925 році встановлене безпересадочне приміське сполучення Краматорська – Барвінкове. Розвиток приміського сполучення був пов'язаний у першу чергу із розвитком промисловості. В 1923 році на базі дореволюційного підприємтсва було створено Старо-Краматорський машинобудівний і металургійний заводи. В 1926 році вантажообіг комерційних вантажів по станції Краматорська становив 91 тис. т по відправленню і 466 тис. т по прибуттю. Така разюча перевага прибуття вантажів над відправленням свідчить не лише про те, що промисловість Крама-торська лише почала відновлюватися, але й про інтенсивне будівництво в даному районі. Так, у другій половині 20-х років у Краматорську йшло будівництво шиферного заводу, розбудовувалися підприємства, створені на базі дореволюційних потужностей. В 1929-1934 роках відбувалося будівництво Ново-Краматорського машинобудівного заводу, який досі є флагамном промисловості міста і області.

З 1970 рокі станції Краматорська було присвоєно назву Краматорськ. Одна із нагальних транспортних проблем сучасного Краматорська (до 24.02.2022 року) – відсутність прямого залізничного сполучення із Бахмутом. Обидва міста пов'язує неелектрифікована одноколійка, яка раніше була частиною Донецької залізниці, що зробила колишню полустанцію Краматорська справжньою вантажопасажирською станцією, і дане сполучення можна узгодити із програмою розвитку промислового (і не лише такого) туризму в місті. Обсяги пасжирського залізничного сполучення на даному напрямі в мирні часи, починаючи з відкриття руху в 1878 році, складали від 1 до 4 пар поїздів на добу до Дебальцевого, Попасної, Бахмута; в середині ХХ століття курсувало також до 3 пар приміських поїздів на добу сполученням Краматорська – Часів Яр.

Наприкінці ХХ – початку ХХІ століття приміські дизель-поїзди Краматорськ – Артемівськ-І (Бахмут-І) – Попасна курсували тричі на тиждень. В 2007 році їх було скасовано остаточно через збитковість приміського пасажирського залізничного сполучення, зношенність парку дизель-поїздів більш ніж на 90 % і високу вартість дизельного палива. З цих самих причин пасажирське сполучення Краматорськ – Бахмут відсутнє й донині, хоча попит на нього є (автобуси в даному сполученні ходять не так часто, їх маршрут пролягає через Слов'янськ або Костянтинівку, автодороги взимку є небезпечними тощо) й організаційно дана проблема вирішується за наявності по Краматорську 1-3 пасажирських вагонів і маневрового локомотива. Ремонт колії Краматорськ – Часов Яр зроблено в 2019 році, і необхідна інфраструктура для приміського сполучення тут є. Щодо подовження маршруту гіпотетичного приміського поїзду Краматорськ – Бахмут до станції Попасна – даний крок наразі є нездійсненим, оскільки після 2014 року дільниця Деконська – Попасна закрита через близькість до лінії фронту, виведена зі складу Донецької залізниці й частково демонтована.