Закрита станція Золоті Пруди

[pabel]

Закрита станція Золоті Пруди – теж досить цікава точка на карті. Згідно із проектом залізничної гілки Гришине – Лозова, розробленим у 1916 році правлінням акціонерного товариства Токмацької залізниці, в районі сучасного селища Олександрівка передбачалася станція Бахметьєве, найменована за дублюючою назвою села Олександрівка, яка в свою чергу походить від прізвища колишніх землевласників і власників села. Однак в 1916-1917 роках питання будівництва залізниці Гришине – Лозова не було вирішено на урядовому рівні в позитивному ключі.

В 20-х – 30-х роках ХХ століття на території колишнього Олександрівського району було розвідано поклади вугілля, в тому числі – в долині річки Самара і на вододілі Самари і її притоки Гнилуші. Партійні організації Олександрівського району клопотали про будівництво залізничної гілки від станції Барвінкове до однієї з проектованих шахт району. Однак до Другої Світової війни будівництво шахт і залізниці не розпочалося.

Після Другої Світової війни почалися більш детальні геологічні розвідки на перспективних «Самарських-Капітальних» дільницях вугільного родовища. На даному родовищі в районі села Іверське передбачалося будівництва шахти-гіганта «Самарська-Капітальна». Для обслуговування цієї шахти, а також інших підприємств на нових дільницях вугільного родовища було розроблено проект залізниці Дубове – Волноваха. В 1957-1966 роках відбувалося будівництво першої її черги, - від станції Дубове до станцій Добропілля і Мерцалове, - яка на повірку виявилася останньою.

Станція нової залізниці в околицях тоді ще села Олександрівка за проектом мала назву «роз'їзд № 2» - за черговістю її розташування відносно станції Дубове при прямуванні потягів на Мерцалове. Робочою назвою станції було найменування «Олександрівка», - за назвою села. Наприкінці 1960 року Олександрівська районна газета «Ударна бригада» сповіщала про відкриття тимчасового руху дільницею новобудови Олександрівка – Дубове. Така ж назва фігурує на початку 60-х років у протоколах засідань виконкомів місцевих і районних рад. Саме тоді Олександрівська сільська рада клопотала про присвоєння станції найменування «Дружба», - за назвою тамтешнього радгоспу. Однак жодна із перелічених вище назв за станцією так і не закріпилася.

Про найбільш імовірну причину такого стану речей свідчить М.Чистолінов, - краєзнавець з Олександрівки, - таким чином. Представникам залізничного керівництва дуже сподобалася «поетична» назва села Золоті Пруди, яке знаходилося в більш ніж 10 км від новозбудованої станції. Свого часу однакові назви станції та села, яке знаходилося на значній відстані від станції, були неодноразово причиною плутанини в поштовому відомстві. Але згодом звикли...

В першій половині 60-х років станція Золоті Пруди – головна станція Олександрівського району. В районі тривало будівництво автодоріг, об'єктів сільського господарства і соціальної сфери, і всі вантажі в район надходили через «залізничні ворота», - станцію Золоті Пруди і сусідню Легендарну. До відкриття гідрошахт і залізничної гілки від останніх до станції Легендарна, вантажообіг станції Золоті Пруди набагато перевищував такий по Легендарній. При станції Золоті Пруди відкрили відділення Сільгосптехніки, нафтобазу та інші промислові об'єкти. До речі, в районі станції Золоті Пруди знаходяться дві гілки аміакопроводу з Сибіру і Поволжя – на Одесу.

Однак на початку 2000-х років возити стало нічого, і станцію перевели в категорію під'їзних колій, а в 2017 році – закрили. Головні причини закриття - стан колії (капітально не ремонтувалася з 60-х років, тобто з моменту відкриття), а також постійні крадіжки елементів верхньої технічної будови колії. Доходило до того, що залізничники, які мешкали в районному центрі Олександрівка, ходили пішки 13 км на станцію Легендарна на роботу. І це – у ХХІ столітті! Протягом кількох років до закриття станції тут спостерігався рух лише колійної техніки, і приблизно раз на місяць і рідше могли видаватися 1-2 вагони від станції Легендарна на адресу Близнюків, а також кілька цистерн від Легендарної до Золотих Прудів. Їхала колись одна дрезина колійників, пробираючись тихим ходом через зарості уздовж колії Дубове – Легендарна, а їх чергова по станції Золоті Пруди постійно перепитувала: де вони? Один раз спитала – їдуть, ще до станції не доїхали, а коли доїдуть – не знають. Вдруге, втретє спитала – те ж саме. А потім їй це остогиділо, і вона їм каже: «Ладно, я вам залишила відкритим перегін, проїжджайте, а я пішла корову доїти»...