Станція Селидівка

[pabel]

Станція Селидівка є корінною для напряму Покровськ – Цукуриха. Вперше станцію Селидівка було запроектовано в 1899 році як лінійний вугленавантажувальний роздільний пункт Курахівської гілки Катерининської залізниці від станції Руднична (Рутченкове) до роз'їзду Журавка (район колишнього блок-посту № 10 на перегоні Желанна – Гродівка). Станція мала розташовуватися на схід від однойменного села та обслуговувати родовище вугілля, яке вважалося наприкінці ХІХ – початку ХХ століття перспективним з причини неглибокого залягання тут мінерального палива. Слід також мати на увазі те, що в 1881 році одна із альтернатив трасування Криворізької (Катерининської) залізниці передбачала проходження магістралі на схід від села Селидівка, однак які там роздільні пункти передбачалися – наразі невідомо. В 1902 році інженер І.Табурно запропонував проект приватної Рудниково-Лозівської залізниці від роз'їзду № 14 (Дубове) до станції Руднична із розташуванням станції поблизу села Селидівка, однак на захід від станції. Дослідження затяглися, проект Рудниково-Лозівської залізниці переписувався, і після Російсько-Японської війни проекти нових залізниць в районі Селидівки зняли з порядку денного.

Пізніше виникали нові проекти залізниць, вони передбачали розташування станції на схід від Селидівки: лінія Гродівка – Оленівка в 1911 році, Рудникова залізниця Лозова – Рутченкове в 1912 році, гілка Гродівка – Курахівка акціонерного товариства залізничних гілок в 1912 році. В 1913 році акціонерне товариство Північно-Донецької залізниці запропонувало спорудити «виделку» із двох вуглевозних ліній: Гришине (Покровськ) – Курахівка – Рутченкове зі станцією на схід від Селидівки, а також Гришине – Сонцівка – Волноваха зі станцією на захід від Селидівки. Даний проект було прийнято на засіданні комісії з нових залізниць при міністерстві фінансів Російської імперії навесні 1913 року в якості остаточного, однак влітку його зняли з порядку денного, рекомендувавши будівництво нових залізниць через Селидівку «в казенний спосіб» за рахунок Катерининської залізниці. Так виник проект залізниці Рутченкове – Гришине – Добропілля із лінійною станцією Селидівка західніше однойменного села. Будівництво залізниці відбувалося в 1914-1918 роках.

Таким чином, походження назви станції Селидівка є досить прозорим, - на честь найближчого села. Походження назви села Селидівка, яке нині є містом Селидове Донецької області, - навпаки, - оповите таємницями й загадками. Основною є версія про походження назви слободи, а після цього – і села, - від прізвиська першого поселенця, запорозького козака Селида. Різні версії заснування села вказують на різні обставини появи Селида у верхній течії річки Солона, однак жодна із них, як і факт проживання тут Селида, не підтверджена документально. Втім, проф. Т.Чухліб свідчить про козацькі коріння Селидівки та вказує орієнтовну дату заснування села в 1780-х роках, - тобто, одразу після ліквідації Запорізької Січі. Місцеві краєзнавці вважають, що на місці Селидівки здавна був зимівник Кальміуської паланки Війська Запорозького Низового, і свого часу біля мості через річку Солона тут було встановлено пам'ятник «Козак в дозорі». Принаймні, під час ліквідації Запорозької Січі було зафіксовано козацький зимівник по річці Солоній, однак де саме – не уточнюється.

Є й інша версія походження назви, теж без документального підтвердження: чи то за роботу землеміра, чи то в якості податку царським чиновникам мешканці села винесли сало, за що село прозвали Салодавкою.

Станція Селидівка – один із перших роздільних пунктів лінії Рутченкове – Гришине – Добропілля, яку було внесено у тарифні збірники залізниць Російської імперії навесні 1915 року. Восени 1915 року відкрилося тимчасове товарне і пасажирське сполучення на дільниці Гришине – Селидівка, восени 1916 року – після відкриття великого мосту через річку Вовча – на дільниці Селидівка – Роя, і далі – на Рутченкове. При станції розташовувався досить потужний Покровський рудник братів Чечик і Радіна. Регулярне товарне і пасажирське сполучення на відтинку Гришине – Рутченкове було відкрите навесні 1917 року, в даному сполученні було налагоджене щоденне курсування товаро-пасажирського потягу із зупинкою по станції Селидівка. В 1918 році при гетьманській владі маршрут прямування даного потягу було подовжено до станції Юзове (Донецьк).

В 1924 році в районі зазначеного вище села, неподалік від станції Селидівка було закладено рудник Катерининської залізниці, який мав забезпечувати останню мінеральним паливом. Рудник мав бути по мірках 20-х років ХХ століття потужним, однак його належність оператору перевезень виключала отримання залізницею комерційної вигоди від роботи станції, і Селидівку закрили для комерційних операцій. Обсяги руху через станцію Селидівка в 1923 році – 1 пара товарних, згодом – пасажирсько-товарних потягів 2 рази на тиждень (без чіткого дотримання розкладу руху), в 1924 році – 1 пара пасажирсько-товарних потягів 3 рази на тиждень (із чітким розкладом руху). Станція працювала 8 годин на добу, якщо потяг не встигав на сусідню станцію до завершення робочого дня, він залишався «ночувати» по Селидівці. До 1925 року з порядку денного не знімалося питання про закриття частини залізниці Рутченкове – Гришине від Рої до Чунишиного для загального користування.

У 30-ті – 40-і роки ХХ століття, особливо – у зв'язку із будівництвом в 1947-1957 роках залізниці Гродівка – Курахівка, яка пройшла східною околицею міста Селидове, станція Селидівка набула переважно сільськогосподарського значення. Після Другої Світової війни тут курсував пасажирський потяг місцевого сполучення Ясинувата – Красноармійське, який в 1960 році було переведено в категорію приміських. До 2009 року тут курсували робочі (приміські, господарські) потяги сполученням Красноармійськ (Покровськ) – Курахівка, до 2014 року – дизель-потяги сполученням Красноармійськ – Іловайськ. Вантажний рух через станцію був досить інтенсивний, і возили залізницею навіть ті вантажі, що з точки зору сучасної логістики не призначені для залізничних перевезень («возити паляниці «Укрзалізницею – це нісенітниця»). Перед подіями 2014 року по станції Красноармійськ формувалися потяги на Цукуриху, Курахівку, Рою, а від станції Селидівка – до станції Роя. Нагальною була проблема схрещення по Селидівці вантажних і приміських пасажирських потягів, особливо – після закриття сусідньої станції Чунишине...