Станція Курахівка

[pabel]

Станція Курахівка обслуговує однойменне містечко на Донеччині, головний вантаж станції – вугілля. Назва станції та селища міського типу при ній походить від історичної назви сусіднього села Зоряне – Курахівка. Назва самого села досить прозаїчна для часів його заснування – за прізвищем землевласників. Однак слід мати на увазі такі речі: а) сучасна станція Курахівка не завжди була тупиковою, і б) історії наших залізниць відомі дві станції із назвою «Курахівка», які локалізуються в 2-3 км одна від одної. І сучасна станція Курахівка не є першим роздільним пунктом залізниці із такою назвою.

Перша станція Курахівка виникла в результаті будівництва Курахівсько-Рутченківської залізниці, - вуглевозної під'їзної колії французького Гірничого і Промислового товариства на півдні Росії від напівстанції Руднична (Рутченкове) до шахт товариства в Курахівці. Землею при Курахівці означене товариство заволоділо в 1872-1874 роках, після чого і розпочалося будівництво капітальних шахт нового рудника і під'їзної колії до нього. При станції було побудовано справжнє промислове містечко із готелем, лікарнею, крамницями, - рудник будувався капітальним, за останнім словом техніки. Було прокладено телеграфну лінію від Курахівки до напівстанції Руднична і в Маріуполь. Мостовий перехід річки Вовча здійснювався в місці, яке місцеві називають «канавою», - через досить швидку течію тут. Транспортування вугілля під'їзною колією передбачалося за допомогою двох локомобілів. Однак будівництво рудника і робітничого містечка робилося без попереднього геологічного вивчення родовища. Це в кінцевому підсумку і далося взнаки: в 1876 році в Курахівці почалися перебої з вуглевидобутком, якість вугілля виявилася низькою, і рудник, зважаючи на фінансові складнощі у французького Гірничого і Промислового товариства, законсервували. Означене товариство безуспішно намагалося вписати Курахівсько-Рутченківську колію в структуру проектованої Криворізької залізниці, яку побудували в 1881-1884 роках як Катерининську залізницю. Після 1882 року, коли стало зрозумілим, що будівництва нових залізниць загального користування через Курахівку не передбачається, Курахівсько-Рутченківську залізницю демонтували майже до вхідних стрілок напівстанції Руднична. Хоча за письмовими свідченнями кінця ХІХ – початку ХХ століть, дана колія вважалася існуючою, але недіючою.

В 1899 році управлінням Катерининської залізниці було розроблено проект Курахівської залізничної гілки від станції Руднична до однієї зі станцій головного ходу залізниці: Гришине (Покровськ), Журавка (проектований роз'їзд в районі колишнього блок-посту № 10) або Желанна. Колію передбачалося побудувати і відкрити за кошти держави. Річку Вовча залізниця мала перетинати вже в іншому місці, - приблизно там, де залізниця Рутченкове – Покровськ її перетинає зараз), однак заходження колії до району Курахівки передбачалося. Однак від будівництва колії «в казенний спосіб» дуже швидко відмовилися, віддавши це питання на відкуп приватним підприємцям. Інженер І.Табурно у 1902 році запропонував проект приватної Рудниково-Лозівської залізниці від роз'їзду № 14 (Дубове) до станції Руднична, однак основний варіант досліджень за даним проектом (читати: перша редакція проекту) виключав заходження магістральної лінії в Курахівку. Дослідження за проектом затяглися і будівництва не відбулося.

На початку ХХ століття в Курахівці відкрився рудник В.Карпова, й ігнорувати цей район проектувальникам нових залізниць було вже просто неможливо. За пропозицією Ради З'їзду гірничопромисловців півдня Росії в 1911 році, через район Курахівки мала проходити вуглевозна магістраль Гродівка – Іллінка – Оленівка, яка мала перетинати річку Вовча приблизно в тому місці, де зараз проходить залізниця Рутченкове – Покровськ, а по станції Курахівка мав би утворитися залізничний вузол, - тут мала примикати відновлена колія до станції Рутченкове, яка мала би перетнути Вовчу в районі «канави». Втім, проект Рудникової залізниці, розроблений в 1912 році, передбачав проходження магістралі в напрямі Гришине – Курахівка – Рутченкове, а від Курахівки до Іллінки передбачалася тупикова під'їзна гілка. В 1912-1913 роках через район Курахівки мало наміри побудувати власні колії акціонерне товариство залізничних гілок: передбачалося звести колію Гродівка – Курахівка, з'єднавши її із залізницею Рутченкове – Гришине. Однак найбільш цікавий проект запропонувало акціонерне товариство Північно-Донецької залізниці, - магістраль Краматорська – Волноваха, один із «рукавів» якої, - Гришине – Рутченкове, - мав проходити через Курахівку. Останнє товариство і отримало право будувати нові залізниці в Гришинському вугленосному районі.

Міністерство шляхів сполучення позбавило акціонерне товариство Північно-Донецької залізниці права будівництва нових залізниць в районі Курахівки, запропонувавши проект залізниці Рутченкове – Гришине – Добропілля із гілкою в напрямі Курахівки, Іллінки як складової частини Катерининської залізниці. В 1914 році проект було затверджено і розпочалося будівництво залізниці. Остаточною редакцією проекту передбачалося через Курахівку побудувати тупикову залізничну гілку Цукуриха – Коханівка. Тобто, Курахівка не передбачалася як тупикова станція під'їзної гілки. Наприкінці 1916 року першу чергу будівельних робіт на місці майбутньої станції Курахівка було завершено. Тимчасовий рух означеною залізничною гілкою розпочався навесні 1917 року, регулярне сполучення було відкрито восени 1918 року. Будувала гілку на Курахівку Російська імперія, Українська Народна Республіка, однак добудувала і відкрила – Українська Держава із гетьманським урядом.

В 1925 році гілка на Курахівку була закрита для загального користування через консервацію вугільного родовища по Курахівці та Іллінці. Однак в 1928 році через будівництво нових шахт в районі Курахівки із загальною назвою «Курахівка», і гілку на відтинку від Цукурихи до Курахівки повернули в загальне користування, і до 1930 року тут навіть розпочався епізодичний пасажирський рух. По роз'їзді Цукуриха, за наявності товарних вагонів на Курахівку або з Курахівки, від складу пасажирсько-товарного потягу Сталіне (Донецьк) – Гришине – Сталіне відчіпляли паровоз і один вагон, які разом із товарними вагонами «здійснювали маневри» Курахівською гілкою. Гілка на Іллінку до середини 40-х років існувала в якості під'їзної колії, потім була демонтована. Станція Курахівка працює й понині; по станції примикають непротяжні під'їзні колії до шахт.