Станція Великоанадоль

[pabel]

Станція Великоанадоль відкрита в 1882 році, під час розгляду проекту і будівництва залізниці Оленівка – Маріуполь називалася Ольгинська, - за назвою найближчого села.

Назва «Великоанадоль» походить від Великоанадольського лісу, який розташований на захід від залізниці між станціями Великоанадоль і Волноваха. Ліс було засновано в 40-х роках ХІХ століття видатним вченим, полковником корпусу лісничих Віктором фон-Граффом на шляху до грецького поселення Анадоль. Корінь «анадоль» фігурує у багатьох топонімах Приазов'я, і походить він від найменування «Анатолія», - турецької землі в Малій Азії, яка перекладається на українську як «східна». Вважається, що Анадоль заснували греки, але не з Криму, як це має місце для більшості грецьких населених пунктів Приазов'я, а з Малої Азії, і переселилися вони сюди після грецької національно-визвольної війни в 1821-1829 роках.

Стосовно Великоанадольського лісу, його історія починається в 1843 році, коли В.Графф в степу почав засіювати долину річки Кашлагач дубом, ясенем, кленом. Через 2 роки він із учнями (місцевими підлітками) почав висаджувати саджанці дерев. Перші посадки відбувалися в екстремальних умовах, саджанці не приживалися, але наполегливість В.Граффа робила свою справу: поступово ліс почав розширюватися. Пізніше в лісі працювали такі видатні вчені, як Г.Висоцький, Л.Барк, Д.Померанцев тощо. Щодо самого В.Граффа, він помер в молодому віці, оскільки для справи степового розведення віддав багато сил і здоров'я. Згідно із заповітом В.Граффа, на його могилі мали висадити дуб саме із донецьких степів.

Отже, залишився Великоанадольський ліс, - свідчення про те, що степове лісорозведення в безводній місцевості при вірному підборі дерев, вмілій посадці та правильному догляді за ними – справа можлива. Зараз в 41 кварталі (2,5 тис. га) показового лісового насадження ростуть десятки порід дерев і кущів, водяться вовки, лиси, єнотовидні собаки, зайці-русаки, горлиці, куріпки. В лісі знаходиться технікум лісного господарства, який у радянські часи мав загальносоюзне значення. Налагоджували, - як у радянські часи, так і в роки незалежності України, - у Великоанадольському лісі й дитячий відпочинок і оздоровлення. Відомий Великоанадольський ліс і серед донецьких грибників, які в сезон заповнюють вагони приміських електропоїздів. Безперечно, даний ліс є одночасно і пам'яткою природи, і рукотворним об'єктом.

У селі Володимирівка, що у 8 верстах, знаходився цегельний завод анонімного товариства вогнетривких і керамічних продуктів у Володимирівці, який відвантажував по станції до 2,7 тис. вагонів шамотної цегли і керамічних виробів. До заводу від станції Великоанадоль була облаштована вузькоколійна під'їзна гілка протяжністю 9 верст. Управляючим заводу в 1910 році був Л.Девинтер; на заводі технологічні механізми приводив у рух один двигун потужністю 50 кінських сил. В перші роки радянської влади завод став власністю тресту «Донбассилікат», як і навколишні кар'єри каоліну й доломиту.

Станція Великоанадоль ще до революції обслуговувала хлібний район із обсягами відправлень хлібних вантажів до 1,5 тис. вагонів на рік. Обслуговувала станція і винокурний завод в Майорському. Найбільшим було відвантаження доломіту, вапнякового каміння і глини – до 30 тис. вагонів на рік. Ці корисні копалини видобували в каменоломнях у сусідніх Новотроїцькому та Ольгинці, і звідти вони підвозилися до станції гужем за тарифом, який в 1917 році сягав позначки 5 коп. за пуд. При станції функціонував невеличкий вапняковий завод, а також розробки кварцу Борца. Від станції Великоанадоль корисні копалини вивозилися до Маріуполя, Катеринослава тощо. Функціонував колись при станції Великоанадоль і склад яєць. До Першої Світової війни яйця з Великоанадолі відправляли (за свідченнями робочого кореспондента газети перших років радянської влади «Червона Зірка» Є.Баграєва) по 150 вагонів на рік в Німеччину й Австро-Угорщину.

Після Другої Світової війни від станції Великоанадоль до Новотроїцького побудували ширококолійну під'їзну колію (нині обслуговує Новотроїцьке рудоуправління, років з 25 тому ця колія мала вихід на станцію Оленівка через промзону міста Докучаєськ); взамін закритої вузькоколійки на Володимирівку, до тамтешніх кар'єрів також побудували залізничну гілку широкої колії.

В 1914 році обговорювався проект під'їзної гілки від станції Великоанадоль до великого села Павлівка, де знайшли поклади корисних копалин (перш-наперш – вугілля). Уповноважені села Старий Керменчик (Старомлинівка) звернулися в Маріупольський біржовий комітет із клопотанням про будівництво подовження цієї проектованої залізниці до Старого Керменчика, де були наявні власні поклади вугілля й вогнетривкої глини. Маріупольський біржовий комітет підтримав дане клопотання перед Харківським підрайонним комітетом з перевезення гірничозаводських вантажів і Радою З'їзду гірничопромисловців півдня Росії, однак розпочалася Перша Світова війна, і реалізацію проекту залізниці в цьому напрямі довелося відкласти на невизначений термін.

В селі Микільське, що в 15 км від станції Великоанадоль, знаходиться відомий серед православних християн Свято-Успенсько-Василівський Микільський монастир. Це єдиний в Україні монастир, на території якого спільно (але в різних будівлях) проживали монахи і монахині. Що там зараз коїться після окупації території московитами – тільки Богу відомо...