Станція Сіверськ

[pabel]

Станцію СІВЕРСЬК відкрито в результаті будівництва в 1910-1911 роках дільниці Лиман – Сентянівка Північно-Донецької залізниці як лінійну станцію Яма. В документах Міністерства шляхів сполучення, Північно-Донецької залізниці та Ради З'їзду гірничопромисловців півдня Росії 1910-1911 років, які датовані часом до відкриття тимчасового і регулярного руху на дільниці Північно-Донецької залізниці Лиман – Родакове, на місці станції Яма фігурує роздільний пункт із робочою назвою Черногорівка. Краєзнавець М.Меценко знайшов перші документи, які стосуються проекту Північно-Донецької залізниці на території сучасної Сіверської громади, і стверджує, що першою робочою назвою даної станції було Монтеграссове, - за прізвищем тамтешнього землевласника, - Монтеграсса. Дійсно, назва проектованої станції «Монтеграсове» у Бахмутському повіті поряд із проектованою станцією Виїмка (нині – зупинний пункт на напрямі Сіверськ – Попасна) фігурує в дореволюційній пресі 1910 року.
З осені 1911 року через станцію Яма курсують поштові та пасажирські поїзди сполученням Льгов – Родакове (до складу поштових поїздів тоді включалися вагони безпересадочного сполучення Брянськ – Родакове). В 1913 році, в результаті відкриття Микитівської гілки, станція Яма стала вузловою; на Микитівку тоді відправлялися 2 поїзди на добу.
Місце для майбутньої станції було обрано невипадково: у Завнівській та Закотнянській волостях вже існували доломітні ламки. Так, станом на 1910 рік, існував видобуток доломіту і селах Родіонівка (Жученко), Олександрівка (Масленнікова) і Дронівка (Мелікова). Між 1911 і 1913 роками при станції відкривається доломітний завод і виникає пристанційне селище. Станом на 1913-1915 роки, при станції Яма по лінії гірничого управління південної Росії числяться розробки доломіту на Кам'янській казенній дільниці поблизу станції Яма, кар'єри товариства «Доломіт» в районі Серебрянки, інтенсивна розвідка і кустарна розробка доломіту в районі Серебрянки. В 1923-1924 роках при станції Яма та в околицях продовжували видобуток доломіту. До заводу «Доломіт», який надежав уже «Укрсилікаттресту», було прокладено під'їзну колію протяжністю 1,1 версти. В 30-х роках в районі станції Яма існувала розгалужена мережа вузькоколійних і ширококолійних залізничних гілок загальною протяжністю до 15 км.
В 1912-1917 роках в районі станції Яма передбачалися вузол або ж розв'язка приватних залізниць: Північно-Донецької та магістралі в напрямі Саратов – Слов'янськ – Олександрівськ (Запоріжжя). Остання залізниця була спроектована групою московських банкірів на чолі з Дерюжинським і мала пройти через Старобільський повіт та Гришинський вугленосний район, відкрити нові ринки збуту солі для промисловців Слов'янська, утворити нові вузли із Катерининською і Домбровсько-Донецькою залізницями. В другу чергу перспективного плану залізничного будівництва в 1916 році було внесено залізницю Слов'янськ – Саратов, однак революційні події 1917-1921 років перенесли реалізацію цих задумів на невизначений термін. Прискорити будівництво могла реалізація проекту «надмагістралі» Демурине – Олександрівськ – Марганець, проект якої розглядався у 20-х – першій половині 30-х років. Дана залізниця мала покращити обслуговування Дніпрогесу. Автор проекту «надмагістралі», також – і Дніпрогесу, професор І.Александров, вважав, що її будівництво викличе необхідність будівництва залізниці Демурине – Саратов. Однак у Наркоматі шляхів сполучення поставилися скептично до ідеї будівництва «надмагістралі», і після смерті І.Александрова в 1934 році питання її будівництва, як і подовження лінії до Саратова, не порушувалося.
З 1973 року станція має сучасну назву. Відправляла вантажні та пасажирські поїзди на Лиман, Микитівку, Родакове, Попасну. З відкриттям в 70-х роках ХХ століття Лисичанського нафтоналивного заводу «ЛИНОС» біля села Золотарівка, електрифіковані під'їзні колії останнього примкнули по Сіверську. Також було обладнано електрифікований вантажний обхід станції Сіверськ при слідуванні вантажних поїздів з Новозолотарівки (станція «ЛИНОСа») на Лиман і зворотно. До речі, в 70-х – 80-х роках минулого століття від Сіверська до Новозолотарівки ходили приміські... як не дивно – дизель-поїзди. Далі в напрямі Лисичанська поїзди пасажирського сполучення не курсували.
Місто Сіверськ може вважатися одним із найстаріших населених пунктів Донеччини. З 1571 року в місці ближче до гирла річки Бахмутка стояла Бахмутська сторожа, яка забезпечувала охорону південних рубежів Московської держави. Наприкінці XVI – XVIІ початку століття запорізькі козаки тут заснували перші зимівники, а у XVIІІ столітті – поселення Старий Млин, яке у 1768 році увійшло до складу Слов'яносербії – до рангової дачі Радивона Депрерадовича. В ХІХ столітті в межах сучасного міста виникло селище Марченко. Ці населені пункти і були об'єднані забудовою в селище Яма, яке до 1959 року було центром Ямського району, а в 1961 році отримало статус міста. Містоутворюючі підприємства: Сіверський цегляний завод, ПП «Сіверська ізоляція» тощо.
Одна із нагальних проблем міста Сіверськ до 2022 року – незадовільне транспортне сполучення із сусідньою Луганщиною. Ще 10 років тому із Сіверська на Лисичанськ відправлялися 3 автобуси приміського сполучення і 1 міжміський автобус, курсували 2 пари приміських поїздів сполученням Сіверськ – Попасна, по 1-2 пари приміських поїздів до станції Сентянівка, а також пасажирський поїзд сполученням Київ – Луганськ. Станом на 2021 рік, з Сіверська відправлялися 1 автобус на добу до Лисичанська і 2 приміських поїзди на добу (6 разів на тиждень) до Попасної. Це суттєво обмежувало трудові та соціальні міграції населення, і це було особливо критично із озиранням на те, що в Сіверську не було великих промислових підприємств, а «ЛИНОС» не функціонував.
Виправити ситуацію могло би будівництво та електрифікація залізниці на Лисичанськ, яка вже існувала, але після закриття «ЛИНОСа» була частково демонтована. Про можливість такого повороту подій заявив на галузевому форумі заступник міністра фінансів Олександр Кава в 2021 році. Говорилося про можливість у випадку завершення будівництва запуску приміського або регіонального електропоїзду сполученням Краматорськ – Лисичанськ. Окрім покращення місцевого сполучення йшлося про можливе суттєве скорочення часу в дорозі для пасажирського поїзду Лисичанськ – Київ. Основна проблема, із якою довелося би мати справу при відновлювальних роботах – несприятливий подовжній профіль колії на дільниці Новозолотарівка – Білогорівка Лисичанського напряму, що суттєво обмежував би тут допустиму вагу вантажних і пасажирських поїздів. Крім того, приміські, регіональні і пасажирські поїзди на Лисичанському напрямі робили би розворот по станції Сіверськ, що збільшуватиме час у дорозі, - для пасажирських поїздів це є вкрай небажаним. По завершенні війни з Росією, напевно, на найвищому рівні повернуться до вирішення даного питання.
У міста (а значить – і станції) Сіверськ по завершенні новітньої війни є усі шанси стати місцевим туристичним центром, який разом із навколишніми селами може утворити мережу туристичних маршрутів регіонального і загальнонаціонального рівня. Окрім автобусу на Лисичанськ і поїздів на Попасну, з Сіверська курсували автобуси і приміські поїзди на Бахмут, Серебрянку. Останнє село виникло на поча-тку XVIII століття як поселення козаків, що сплавляли ліс по Сіверському Донцю. Назву селу могли дати як козаки, так і німці-колоністи, які, начебто, знайшли срібло біля Білої гори. З середини XVIII століття Серебрянка – І рота пікінерного полку Слов'яносербії. В 1760 році тут було побудовано Свято-Преображенський храм, один із найстаріших в області. Крім того Серебрянка – мала батьківщина Микити Шаповала (1862-1932), - українського політичного і громадського діяча загальноєвропейського рівня, публіциста, поета, члена Центральної Ради, одного із співавторів IV Універсалу, який у січні 1918 року проголосив незалежність Української Народної Республіки.
Із повстанням донських і запорізьких козаків під проводом Кіндрата Булавіна на початку XVIII століття пов'язана історія двох сусідніх із Сіверськом сіл – Завнівки і Дронівки. У Званівці є Булавинська могила, а також функціонують «Лемко-центр» і «Бойківська кімната-музей», які дозволяють вивчити самобутню культуру, побут і звичаї народностей Карпат і Прикарпаття, представники яких після Другої Світової війни були проти власної волі переселені на схід України. До Званівки від Сіверська можна було дістатися як приміським електропоїздом (однойменна пасажирська платформа), так і маршруткою Бахмутського напрямку. Можна було до 2022 року...
Навесні-влітку 2022 року фронт Українсько-Російської війни підходив впритул до Сіверська з півночі та сходу, місто винищувалося росіянами усіма доступними способами. В результаті контрнаступу Збройних Сил України у вересні 2022 року фронт від міста відкотився на кілька кілометрів, але не зникла загроза ударів з повітря. Небезпечним для Сіверська в 2023-2024 роках також є Бахмутський напрям, - з півдня...