Станція Ямпіль

[pabel]

Станція Ямпіль відома з 1914 року як роз'їзд 409-ї версти Північно-Донецької залізниці, де вже зупинялися товаро-пасажирські поїзди № 11/12 сполученням Лиман – Микитівка, з 1916 року – № 5/6 Льгов – Лиха. Щонайменше з 1916 року роз'їзд мав дублюючу назву – Ямпіль. У 1919-1923 роках роздільний пункт працював як технічний роз'їзд. З 1924 року відновлюється зупинка пасажирських поїздів по роз'їзді 409-ї версти, - тут зупиняються пасажирський поїзд № 9/10 Харків – Ростов (тричі на тиждень) і пасажирсько-товарний поїзд № 21/22 Харків – Лиха (двічі на тиждень). Крім того, тоді у дні відсутності в розкладі поїзду № 9/10, чотири рази на тиждень, курсував товарний поїзд великої швидкості Харків – Микитівка із зупинкою по 409-й версті, який за необхідності призначався як пасажирсько-товарний № 21/22 – тобто, із можливістю проїзду пасажирів. З 1925 року поїзди на Харків, Ростов і Лиху зупинялися по роз'їзді 409-ї версти щоденно. Свою сучасну назву за найменуванням найближчого села роз'їзд остаточно отримав у 1926 році.

Вперше Ямпіль згадується в історичних документах, датованих 1665 роком, як Репін Юрт, - коли ці землі належали Святогірському монастирю. Донецький історик В.Пірко стверджував, що саме тут була Бахмутська прикордонна сторожа, яку вперше згадано в 1571 році. За свідченнями початку XVIII століття, дане поселення навіть переносилося на більш зручне місце. Як зазначалося у грамоті 1704 року, в 1703 році в Ямполі, що на території Ізюмського слобожанського полку, налічувалося 117 козацьких дворів, каплиця і молитовний дім. З 1712 року Ямпіль – форпост, звідки імперські драгуни мають охороняти соляні промисли на річках Тор і Бахмут, а з 1729 року тут фортеця із гарматами і пороховим льохом. Після скасування полкового устрою Слобідської України фортецю в Ямполі було знищено. В 1725 році в Ямполі побудували Миколаївський храм, але в 1731 році його перенесли на нове місце – у «старе селище». У 1798 році храм було перебудовано, а в 1871 році – поновлено. До 2022 року Ямпіль був місцем, де масово вирощувалася полуниця. Сприяв цьому піщаний ґрунт в найближчих околицях, а також ліс, який тягнеться від Лимана за Ямпіль. В сезон на «полуничний базар» у Ямполі з'їжджалися перекупники з навколишніх міст та районів. У Ямполі також розташовувалася відома в області та за її межами страусова ферма, де час від часу проводилися екскурсії для туристів. Перших птахів для налагодження «страусового бізнесу» завезли з Латвії, і до нашого клімату вони адаптувалися досить швидко. Разом із тим, місцеве населення до повномасштабного вторгнення російських військ працювало в основному на підприємствах міста Лиман.

У травні 2022 року в Ямпіль увійшли рашисти, зупинивши звичний усім хід історії. Після вигнання росіян із селища у вересні 2022 року було викрито чисельні злочини окупантів, й окрім традиційних звинувачень у геноциді українського народу та вбивстві місцевих мешканців на рахунок орків додалося й незвичне для всьго цивілізованого людства – знищення ними страусової ферми і контактного зоопарку. Частину рідкісних тварин рашисти з'їли через відсутність у них продовольства, частина – банально загинула від бойових дій і голоду.

Bonus
Закрита станція Відпочинок значиться у вказівнику пасажирських сполучень за 1940 рік, «німецькому» розкладі поїздів пасажирського сполучення за 1942 рік, атласі схем залізниць за 1936, 1940 і 1945 роки тощо. Ще в 1916 році тут було запроектовано блок-пост Північно-Донецької залізниці. Мова йде про зупинку приміських (робочих) поїздів у Дронівці в 30-ті – 40-і роки ХХ століття. Саме тоді з'явилися перші приміські поїзди від Красного Лимана на Артемівському (Бахмутському) напрямі. Місцеві називали їх «товарними», оскільки у складі ті поїзди мали неплацкартні криті пристосовані товарні вагони («теплушки»). Після Другої Світової війни назва «Відпочинок» зникає, станція закривається. В атласі схем залізниць за 1948 і 1955 роки неподалік від колишнього Відпочинку, на відстані 1 км від останнього у напрямі Микитівки, вказаний роз'їзд 444 км, який з кінця 50-х років ХХ століття є зупинним пунктом приміських поїздів. До 2022 року від Дронівки до Сіверська, Лимана, Бахмута курсували приміські електропоїзди, в районі села діяли зупинні пункти 444 км і Прилежний (українською – «старанний», однак залізничне керівництво мало власну думку під час перекладу назви роздільного пункту).
Щодо самої Дронівки, яка розташована на правому березі Сіверського Донця біля гирла Бахмутки, - її попередня назва Дранівка, за усними переказами старожилів село назване на честь ватажка повстання Булавіна – отамана Семена Драного. Однак ця інформація потребує перевірки і підтвердження. У 30-х роках ХХ століття на правому березі Бахмутки біля її гирла працювали доломітні кар'єри, до них від станції Яма було підведено дві протяжні вузькоколійки. Дронівка відома серед рибалок і «стихійних туристів», знали Дронівку і фанати сплавів по Сіверському Донцю. Також у районі Дронівки знаходиться заповідник «Крейдяна флора», який представляє собою рідкісну рослинність на крейдяних ґрунтах на березі Сіверського Донцю. Точніше, представляв до 2022 року...